- збаламучений
- -а, -е.1) Дієприкм. пас. мин. ч. до збаламутити.2) у знач. прикм. Неврівноважений, легковажний.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
збаламучений
Смотреть что такое "збаламучений" в других словарях:
збаламучений — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
каламутний — (про воду й іншу рідину не прозорий, не чистий), мутний, баламутний; сколочений, збаламучений (який утратив прозорість) … Словник синонімів української мови
